Здоров’язберігаючі аспекти сучасного уроку
Здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.Вступаючи до школи, 85% дітей мають ті чи інші порушення соматичного та психічного характеру, зростає кількість дітей, які мають психоневрологічні захворювання.За даними моніторингового дослідження можна побачити, що з кожним роком кількість здорових дітей зменшується. Так у 2007 - 2008 навчальному році було зафіксовано 42,7% здорових дітей, у 2008-2009 навчальному році кількість практично здорових дітей не перевищує 30%. Також дані показують, що з кожним роком зростає показник надлишку ваги. Це свідчить про недостатню культуру харчування підлітків, батьків та не правильний вибір батьками їжі для школярів. Якщо в школі за раціональним харчуванням учнів слідкує адміністрація, робітники їдальні та медичний персонал, то вдома діти, зазвичай, не дотримуються правил раціонального харчування Все це не може не хвилювати педагогів та медиків, тому що діти, приходячи до 1 класу, вже мають відхилення у здоров’ї.Тому головним завданням у діяльності педагогічних колективів навчальних закладів на сучасному етапі повинно бути збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у вчителів, учнів та їхніх батьків.
Слід зазначити, що здоров’язберігаюча педагогіка не може бути представлена як конкретна освітня технологія. Разом з тим, поняття "здоров’язберігаючі технології" об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.Деякі науковці розглядають це поняття, виходячи з розуміння технології як певного прийому, методу, методики; інші розуміють його як сукупність певних технік, за допомогою яких реалізується освітнє чи інше педагогічне завдання; як опис процесу досягнення запланованих результатів, сукупність яких відображає певні зміни в здоров'ї учасників педагогічної взаємодії.
Вітчизняні та зарубіжні науковці (і насамперед російські вчені, які працюють під керівництвом М. Безруких) вважають, що під здоров’язберігаючими освітніми технологіями треба розуміти всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю учнів. Дослідник цієї проблеми Н. Смирнов зауважує: "Якщо здоров’язберігаючі технології пов’язати з вирішенням тільки здоров’яохоронного завдання, то до них належатимуть педагогічні проблеми, методи та технології, які не шкодять прямо чи побічно здоров’ю учнів та вчителів, забезпечують їм безпечні умови перебування, навчання та роботи в загальноосвітньому закладі".
Усі педагогічні технології, якими користується вчитель на уроці, можуть бути визначені (кількісно чи якісно) за ступенем впливу їх на здоров’я учнів.Деякі вчені пропонують відокремити поняття "здоров’яформуючі виховні технологи", розуміючи під ним ті психолого-педагогічні технології, програми, методи, які спрямовані на виховання в учнів культури здоров'я, особистісних якостей, що сприяють його збереженню та зміцненню, формування уявлень про здоров'я як цінність, а також мотивацію на здоровий спосіб життя.Інші науковці під здоров’язберігаючими технологіями пропонують розуміти:
· сприятливі умови навчання дитини в школі (без стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
· оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог);
· необхідний достатній та раціонально організований руховий режим.
Комплексна програма здоров’я, що запроваджується в дитячому колективі, має складатися з таких компонентів:
· валеологічна освіта;
· фізичне виховання;
· шкільна медична служба;
· служба харчування;
· служба здоров'я персоналу школи;
· шкільна психологічна служба;
· соціальні служби;
· участь батьків та громадськості.
Учителі-практики України, які працюють над цією проблемою (учасники проекту "Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю"), доповнюють зміст здоров'язберігаючих технологій поняттям "здоров’язберігаючі заходи" і реалізують їх через:
· диспансеризацію учнів;
· "Дні здоров'я" та туристичні походи;
· шкільні спортивні свята;
· бесіди про здоров'я з учнями;
· бесіди про здоров'я з батьками;
· вітамінізацію;
· факультативи з проблем здоров’я та здорового способу життя;
· ведення листків здоров'я та стіннівок на оздоровчу тематику тощо.
На сучасному етапі людина, її життя і здоров’я визначаються як найвищі людські цінності, бо саме вони є показником цивілізованості суспільства, головним критерієм ефективності діяльності всіх його сфер.
За сучасними науковими підходами структурними складовими здоров’я визначено:
- фізичне здоров’я, що розглядається як поточний стан функціональних органів і систем організму;
- психічне здоров’я – стан психічної сфери людини, який характеризується загальним душевним комфортом, забезпечує адекватну регуляцію поведінки й обумовлений потребами біологічного і соціального характеру;
- соціальне здоров’я – система цінностей, настанов і мотивів поведінки в соціальному середовищі.
Стає очевидною потреба зміни ставлення до здоров’я дитини в системі освіти. Сьогодні урок, як основна форма організації навчально-виховного процесу, вже не вважається сучасним, хоча б він і відрізнявся всім різноманіттям найсучасніших засобів та педагогічних прийомів, якщо на цьому уроці не враховується здоров’я дитини, якщо дитина під час його проведення втрачає своє здоров’я.
Здоров’язберігаюча педагогіка, з одного боку, має сформувати в учнів спеціальні знання, уміння, навички збереження і зміцнення свого здоров’я, створення індивідуального здорового способу життя, а з іншого – передбачати в педагогічних технологіях можливості здійснення самостійних спроб удосконалення себе, свого тіла, психіки, емоцій, працювати над розвитком своїх комунікативних здібностей, виховувати гуманне ставлення до світу, до оточення, до самого себе .
Під здоров’язберігаючими технологіями сьогодні слід розуміти:
- сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
- оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);
- повноцінний та раціонально організований руховий режим.
Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.
Сутність здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров’я і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної “вартості”, поліпшення якості життя суб’єктів освітнього середовища .
Аналіз існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи:
• здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
• оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
• технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання;
• виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини
Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.
Ураховуючи вищезазначене, критеріальними показниками сучасного здоров’язберігаючого уроку є: санітарно-гігієнічні, організаційно-навчальні, психологічні та навчально-методичні.
Критеріальні показники сучасного аналізу уроку
з точки зору здоров’язберігаючої педагогіки:
санітарно-гігієнічні:
• санітарно-гігієнічний режим: провітрене приміщення, чисто вимита підлога, відсутність пилу на підвіконнях, наявність кімнатних рослин, чиста дошка;
• раціональне освітлення класу згідно з санітарно-гігієнічними вимогами;
• відповідний тепловий режим, наявність термометра;
• відповідність парт зросту і віку учнів;
• ергономічність кольорового забарвлення навчального приміщення;
• оснащеність уроку необхідним обладнанням, задовільний його стан;
• відсутність монотонних звукових подразників (комфортний для людини рівень шуму – 10 Дб, звичайна спокійна розмова – 40 Дб, максимально можливий рівень звуку, який не шкодить здоров’ю, – 70 Дб);
• тривалість застосування ТЗН згідно з санітарно-гігієнічними вимогами: 25-30 хвилин у 8-11 класах;
організаційно-навчальні:
• чергування видів навчальної діяльності учнів (оптимально – не менше 4-6, середня тривалість одного виду навчально-пізнавальної діяльності не більше 10 хвилин);
• щільність уроку – 60-80 %, середньошвидкий темп уроку;
• оптимальний розподіл навчального матеріалу та доцільність навантаження учнів протягом уроку;
• профілактика втоми
- через оптимальне сполучення фронтальних, групових та індивідуальних форм роботи з учнями, зміну довільної та емоційної активності й розслаблення, чергування періодів активності й розслаблення, зміну видів навчальної діяльності;
- застосування протягом уроку динамічних пауз, фізкультхвилинок (для очей, шиї, хребта, пальців рук на 20 і 35 хвилинах уроку), масажних вправ, релаксаційних пауз, хвилин розслаблення з використанням музичного супроводу;
• диференційовані домашні завдання – їх обсяг, робочий ритм, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх профільної спрямованості;
психологічні:
• урахування вікових психолого-фізіологічних особливостей учнів:
- у 6-8 років у дітей переважає наглядно-дійове мислення;
- з 8 років у дітей починає формуватися абстрактно-логічне мислення;
- в 11-15 років переважаючим видом діяльності є спілкування з однолітками, важливим є виховання виявлення емоцій тощо;
- урахування особливих потреб дитини (вад розвитку);
• формування мотивації на досягнення успіху в навчанні (пояснення виконання завдань, підтримка зацікавленості, успіхів учнів учителем, організація інтерактивного навчання та надання взаємодопомоги);
• раціональне використання завдань, спрямованих на розвиток пам’яті, уваги, уяви, мислення, мови;
• оцінювання навчальної діяльності дітей шляхом порівняння навчальних досягнень учня не з іншими, а з самим собою;
• створення емоційно-позитивного клімату навчання (суб’єкт-суб’єктна взаємодія, наявність емоційних розрядок, добрих жартів, посмішок, використання гумористичних картинок, афоризмів, музикального супроводження тощо);
• кваліфіковане застосування елементів музикотерапії, рухотерапії, аромотерапії, кольоротерапії, арттерапії, тощо;
• вигляд учнів у кінці уроку:
- відсутність стомлення, висока працездатність, активність, здоровий колір обличчя тощо;
- урівноваженість психічного стану;
- усвідомлене ставлення до себе, адекватна оцінка своїх здібностей і можливостей інших людей;
- віра у свої сили, настанова на успіх у житті;
навчально-методичні:
• зв’язок теми, мети, змісту уроку з життям і здоров’ям людини, наявність акцентів на здоров’язбереження;
• особистісна зорієнтованість уроку;
• спрямування уроку на розвиток життєвих навичок, компетентностей, цінностей;
• формування в учнів життєвої мотивації на здоров’я, ведення здорового способу життя;
• методи педагогічного впливу на учнів (оптимально – не менше 3 видів за урок: словесний, наочний, аудіовізуальний, самостійної, активної, інтерактивної діяльності тощо);
• наявність можливості вільного вибору в учнів (виду навчальної діяльності, способу діяльності, рівня складності завдань, способу взаємодії, доведення особистісної думки, самооцінки і взаємної оцінки результатів діяльності, самопізнання);
• наявність і застосування завдань різної складності з урахуванням особистісних можливостей учнів;
• гармонійне поєднання навчання, виховання і розвитку учнів у навчальній діяльності;
• домашнє завдання з можливістю вибору різних рівнів його складності, коментування правильності його виконання.
Отже, сучасний урок має бути здоров’язберігаючим, здоров’яформуючим, здоров’язміцнюючим, спрямованим на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, учити культури здоров’я на засадах розвитку життєвих навичок. Такий підхід до сучасного уроку зобов’язує вчителя бути взірцем здорової людини.
Тільки в тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоров’я дітей і молоді, педагоги спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище.
Формування ціннісної мотивації особистості до здорового способу життя, виховання здорової людини - процес досить складний і суперечливий. На нього впливають умови розвитку держави, громадська думка, тобто найчастіше ті чинники, що не залежать від школи. Орієнтація і стан сімейного виховання не завжди допомагають нам у цій роботі. Збільшення кількості проблемних родин, зайнятість батьків, звідси - несумлінне виконання виховних функцій. До того ж, за результатами соціологічних досліджень, багато дітей саме в родині здобувають перший негативний життєвий досвід., Тому слід не один рік працювати над тим, щоб кожна дитина усвідомила той факт, що стан здоров’я і творчих можливостей людини майже на 70 % залежить від неї самої, від рівня і стилю її життя, від її власної культури здоров’я і тільки на 30 % - від чинників зовнішнього середовища, а також те, що здоров’я є основною життєвою цінністю людини.
Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей та підлітків потребує тільної увага всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність з оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим, і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров’я сучасних школярів, а про майбутнє України.
Література
1. Бойченко Т. Валеологія – мистецтво бути здоровим // Здоров’я та фізична культура. – 2005. – №2. – С. 1-4.
2. Ващенко О., Свириденко С. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі // Здоров’я та фізична культура. – 2006. – №8. – С. 1-6.
3. Гадецький М.В., Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі. – Харків: Ранок, 2003.
4. Омельченко Л.П., Омельченко О.В. Здоров’ятворча педагогіка. – Х.: Вид. група “Основа“, 2008. – 205 с.
5. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. – М.: Народное образование, 1998.
6. Смирнов Н.К. Здоровьесберегающие образовательные технологии в современной школе. – М.: АПК и ПРО, 2002. – 121 с.
До вашої уваги «Музична аптека»:
1. Знімають стреси та оказують терапевтичний вплив:
• Балада групи «Іглз» - «Готель Каліфорнія»
• Хоральна прелюдія фа мінор Баха («Соляріс»)
• Арія Доніцетті «Слізна»
• Арія «Таміно» з «Чарівної флейти» Моцарта.
2. Тонізують та підвищують рівень працездатності:
• Музика Брайна Адамса
• Спів Тіни Тернер
• Музика з балад Бон Джові
• Музичні композиції Рікардо Фольї
• Гітарні композиції
3. Допоможуть розслабитися:
• Музика Моцарта
• Музика Альбіноні
• Естрадні обробітки «Місячної сонати»
• «До Елізи» Бетховен
4. Довго підтримувати рівень працездатності та самоконтролю допоможе:
• Музика в стилі лаунж (медитативна музика)
• Етнічна музика у сучасній обробітки
5. Особливо посилює активність мозку:
«Соната для двох фортепіано» Моцарт
ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА.
І .Трішки ми попрацювали
Сили наші підупали
Треба нам би відпочити –
Свої сили відновити.
Раз! Два! Час вставати.
Будемо відпочивати.
Три! Чотири ! присідаймо,
Швидко втому проганяймо.
П’ять! Шість! Засміялись,
Кілька разів нахилились,
Сім! Вісім! Час настав
Повернутися до справ.
ІІ. Всі піднесли руки – раз!
На носках стоїть весь клас,
Два присіли, руки вниз,
На сусіда подивись.
Раз! – і вгору,
Два! – і вниз,
На сусіда подивись.
Будем дружно ми вставати,
Щоб ногам роботу дати.
Раз – присіли, два – піднялись.
Хай мужніє ваше тіло.
Хто старався присідати,
Може вже відпочивати.
ІІІ. Ніби ягоди рвемо. Будемо присідати І мурашок розглядати. Ой, ходили журавлі, То великі, то малі. Присідали на ріллі. Так де гнеться верболіз Чорногуз у став заліз. Крила миє у водиці. Вичищає крила птиця. Бо бруднулею ходить
ІV. Станьте рівно, поверніться
І до сонечка зверніться.
А тепер хай всі малята
Пострибають, мов зайчата.
Руки вгору підніміть,
Вдих і видих всі зробіть.
У садку зеленому
яблук нарвемо.
У плетені кошики ми їх складемо.
Ніжки хай потрудяться —
Танок почнемо.
Вправними, бадьорими
ми всі зростемо.
|