Єдиний шлях,що веде до знання – діяльність

                                                                                                           Бернард Шоу

    На сучасному етапі постало завдання необхідності створення в процесі навчання історії умов коли у учнів формується власна думка погляд на події,явища та процеси,які відбулися в процесі розвитку людства але через вивчення і самостійний самоаналіз багатьох факторів і думок. Ці завдання можна реалізувати за умов систематичного,послідовного удосконалення творчих,критичних,дослідницьких навичок,вмінь і здібностей учнів. Навчання потребує напруженої розумової діяльності учнів та їх власну активність у навчальному процесі. Дітям треба і пояснити і продемонструвати і розповісти. Так на уроках історії нові технології навчання спрямовані на розвиток в учнів здатності бачити проблему,виявити суперечності,висувати гіпотези,оригінальні ідеї,аналізувати,інтегрувати,трансформувати. Гадаю що тут повинна панувати атмосфера доброзичливості,взаємної підтримки – це запорука створення умов коли учні не лише здобувають нові знання ,а й розвивають свою пізнавальну діяльність ,критичне мислення. Для реалізації цих завдань актуальним і істотним є використання й опрацювання на уроках історії різноманітних візуальних джерел.

    Визначення «візуалізація» (від лат. Viso - дивлюся), «візуальний» (від лат. Visualis - зоровий) означає видимий. «Візуальні спостереження - вироблені неозброєним оком або за допомогою оптичного приладу». Однак спостереження учнями «видимого», тобто наочного дидактичного засобу матеріалу -  це процес пасивний, при якому «дослідник перебуває поза досліджуваним об'єктом, вивчає його як би з боку», не вторгаючись, не змінюючи його, а лише споглядаючи. Разом з цим, від властивостей і функцій дидактичних візуальних засобів, що впливають на діяльність учня, залежить ступінь активізації навчальної,пізнавальної діяльності:

       - якщо візуалізація та візуальні засоби виконують ілюстративну функцію (задіяні засоби ілюстративного типу), то і вся діяльність учня буде відрізнятися споглядання на учня, відповідно,  виходить мінімальна.

      - якщо візуалізація та візуальні засоби виконують регулятивно-керуючу функцію (прикладні функції орієнтовно-регулюючого типу), то діяльність у зовнішньому і внутрішньому планах учнів буде відрізнятися більш високою активністю.

   Можна зробити висновок, що по мірі регуляції, візуальних дидактичних засобів на дії учня, можна буде судити про орієнтовні, продуктивні і рефлексивні здібності дітей, а також оцінювати ступінь активності навчальної,пізнавальної діяльності учня,розвитку у нього критичного мислення. Отже ступень активності учнів а навчальному процесі залежить від функціональних можливостей і ступеня впливу візуальних засобів на них.

   Інше визначення « візуалізації» дається у відомих педагогічних концепціях - теорії схем - Р.С. Андерсон, Ф. Бартлетт; теорії фреймів - Ч. Фолкер, М. Мінський. Тут тлумачиться про винесення в процесі пізнавальної діяльності мислених образів, з внутрішнього плану в зовнішній план,а їх форма стихійно визначається механізмом асоціативної проекції. Дане визначення дозволяє розвести поняття «візуальний», «візуальні засоби» від понять «наочний», «наочні засоби». У педагогічному значенні поняття «наочний» завжди передбачається подання готового образу, заданого ззовні, а не народжуваного і виноситься з внутрішнього плану діяльності людини. На відміну від зорового сприйняття, яким володіють усі тварини, людина наділена візуалізацією, де відмінною особливістю є винесення з внутрішнього плану в зовнішній продуктів інтелектуально-розумової діяльності. Акт «винесення», в процесі якого здійснюється «перехід» мислених образів з внутрішнього плану в зовнішній план, являє собою проекцію психічного образу. Як зазначав Л.М. Веккер, «проекція образу полягає саме в зображенні об'єкта, який знаходяться у зовнішній по відношенню до носія зображення області простору». Отже, важливим механізмом розумової діяльності є проекція, а її атрибутом тобто невід'ємною властивістю - візуалізація. А у масовій освіті відпрацювання розумових навичок візуалізації навчання на основі механізму проекції не повинно бути. Якщо цілеспрямовано розглядати продуктивну навчальну діяльність то візуалізація виступає в якості головного механізму, що забезпечує діалог зовнішнього і внутрішнього планів діяльності дітей. У всіх учнів зі сформованим візуальним каналом цей механізм є ключовим і важливим у плані організації пізнавального процесу. Відповідно центральним завданням дослідження технології візуалізації в освіті стає створення способів і засобів цілеспрямованого формування мислених образів в процесі моделюючої діяльності, що визначає невідомий, непізнаний об'єкт (явище), який в тій чи іншій формі відображення репрезентується у зовнішньому плані навчальної діяльності.

   В своїх працях педагоги М. Махмутов, В. Євдокимов, О.Зільберштейн, І. Федоренко висвітлюють проблеми візуальних джерел,пропонують їх використовувати як основу для постановки проблеми, причому надавати учням фактичний матеріал для аналізу, порівняння та розкриття сутності явищ. Це , на думку методистів, сприятиме актуалізації  раніше набутих знань , на основі яких будуть формуватися нові поняття, вміння та навички,формуватися у дітей потреби в нових знаннях,практичному їх застосуванні,створенню в школярів стійкої уваги у процесі вивчення нового матеріалу,розвитку критичного мислення. 

Підтверджено що одним із способів підвищення ефективності і розвитку навчальних здібностей є візуалізація навчального матеріалу. Недарма проблема наочності,візуальних джерел та їх значимості піднімалася ще Я.А. Каменським, І.Г. Песталоцці, А. Дистервегом, К.Д. Ушинським. Конкретно Я.А. Каменський вперше зводить використання наочності в дидактичний принцип побудови навчання на конкретних образах, що безпосередньо сприймаються учнями, а відчуття і сприйняття вважає основною формою пізнання. М. Фрідман розглядає наочність як засіб моделювання в навчанні,З.С. Бєлова досліджує можливості наочності у формуванні реалістичного мислення учнів,а Л.В. Занков, А.Г. Халтобін, А.І. Зільберштейн, Л.П. Хитяєва визначають роль наочності у розвитку пізнавальної активності школярів. В.П.Зінченко,Н.Ю.Вергеліс,Б.М. Величковський, досліджували проблеми формування зорового образу, функціональну структуру зорової пам'яті, розвитку "візуального" мислення. І.С. Якиманська досліджує проблему розвитку просторового мислення дітей і роль наочності у її вирішенні.

З психологічних досліджень відомо, що до 90% інформації передається візуальним способом, але можливості феномена візуалізації не повною мірою реалізуються у сфері викладання історії і в освіті. Функції візуальних джерел різноманітні і різнобічні, а саме:

• Допомогти учню створити образ чи представити образ,який потім дитина може втілити при розповіді чи відповіді;
• Вчитель може проконтролювати повноту і характер засвоєння переданої  ним інформації;
• Сприяти розвитку фантазії і уяви;
• Виявити як індивідуального сприймається і переробляється навчальна інформація;
• Виявити або викликати певне ставлення до вивчаємого матеріалу, окремих ситуацій, героїв, їхнім вчинкам;
• Створити необхідний настрой уроку;
• Пробудити певні почуття;
• Посилити чи послабити певний емоційний вплив або стан учня, зняти стрес, послабити гостроту переживань;
• Активізувати пізнавальний інтерес учнів на уроці;
• Переключити увагу на інший об'єкт;
• Розвинути здібності до аналізу і порівняння;
• Організувати тренування уважності і спостережливості;
• Сформувати здатність робити висновки і логічні умовиводи;
• Викликати певні асоціації;
• Аргументувати свою позицію;
• Сформувати здатності бачити і проводити аналогії;
•  Усвідомлювати і обґрунтовувати свою точку зору;
• Сконцентрувати увагу на чомусь важливому;
• Закріплювати вивчений матеріал.

    Педагоги та методисти відмічають що візуалізація починається з емоційно-чуттєвого переживання зображень, зовнішніх ознак досліджуваного об'єкта – це на першому етап. Потім, на другому етапі, йде визначення властивостей об'єкта на основі абстрагування і встановлення зв'язків між елементами змісту. Далі на інших етапах, - відбувається побудова образно-концептуальних моделей поняття і дій та виявлення функціональних зв'язків у структурі об'єкта .  На завершення - цикл застосуванням орієнтовних засобів для безпосереднього виконання конкретних дій з пізнаваним об'єктом, а також для перевірки й оцінки навчальних дій учнів – це 6-й етап. Отже, основне призначення засобів візуалізації навчання полягає в підтримці логічних дій на всіх етапах навчальної діяльності, в першу чергу при виконанні аналітичних операцій, а саме аналізу, порівняння, висновків, систематизації, виявлення зв'язків і відносин, згортання інформації та ін.

   В сучасних умовах діяльність педагога здійснюється на основі переходу від емпіричного складання наочності до проектування і моделювання навчального процесу, конструювання та дидактичного дизайну. Новий рівень діяльності вчителів припускає використання різноманітних компактних елементів конструювання мислених образів (понятійних, піктограмних, знаково-символічних, символьних і т.п.), а також візуально зручних способів їх логічної організації. А тут важливий саме компетентнісний підхід що,на противагу концепції «засвоєння знань», передбачає опану­вання учнями різних умінь, які дають змогу їм у майбутньому діяти ефективно в ситуаціях про­фесійного, особистого й суспільного життя. Загальнопредметних компе­тентностей учень набуває впродовж засвоєння змісту освітньої галузі у всіх класах середньої школи. До предметних компетентностей з історії належать - хронологічна, про­сторова, інформаційна, мовленнєва, логічна та аксіологічна. Напевно важливішу роль у цьому переліку відіграє інформаційна компетентність. Адже саме вона пе­редбачає вміння учнів працювати з різними джерелами історичної інформації , а вивчити історію без них просто неможливо, серед яких чільне місце належить візуальним джерелам. Працюю­чи з ними, учні розвивають навички :

• користуватися довідковою літерату­рою та Інтернетом,
•  уміння систематизувати історичну інформацію, складаючи таблиці, схеми,  плани,
• самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел,
•  виявляти різні точки зору, визна­вати й сприймати їх різноманітність,
• критично аналізувати, порівнювати та оцінювати історич­ні джерела,
• висловлювати власну точку зору.

   При комплексному досліджені, вилучені та використані інфор­мації візуальні джерела дають змогу дослідникові,учню не лише доповнити свої судження про історію, а й «поглянути» на неї в буквальному розумінні цього слова. Відомо, що зоровий ряд сприйняття ін­формації є так само важливим, як і слуховий, дотиковий, інте­лектуальний. Виходить що безпосередня фіксація історичної інформації в момент дії - це одна з основних властивостей переважної біль­шості різновидів зображальних джерел - документів (фото-, кіно-, відео-):

• по-перше, вони образно відображають конкретний час й місце;
• по-друге, самі є відбитками ,тобто,слідами певної епохи, отже, її прямими документами;
• по-третє, закодована в них ін­формація потребує прочитання й розуміння.

Тому саме такі джерела часто не поступаються за інформативністю джерелам друкованим чи писемним. Завдяки саме «візуальності» їм варто віддавати перевагу. Тим паче, що в сучасних умовах, коли іде комп'ютеризація освіти, впроваджуються мультимедійні технології, з'явилася можливість широкого застосування візуальних джерел на уро­ках. Крім того, змінилася сама мета, з якою на уроках відбу­вається застосування візуальних джерел. Якщо раніше вони до­повнювали, підтверджували текст параграфа підручника, то те­пер учні на уроках вчаться самостійно здобувати з них інформацію. Адже візуальні джерела можуть нести так само ін­формацію, як і текстові, при цьому вони є більш яскраві, вираз­ніші, а отже, і більш сприйнятливі для учня, якому потрібно працювати з такими джерелами інформації і це буде набагато цікавіше, ніж з тексто­вими. На думку сучасного дослідника Ю. Комарова, візуальні джерела є абсолютно самостійними джерелами інформації та набагато легше надаються для різноманітних тлумачень, дають більше простору для уяви, більш яскраві, отже, більш придатні для сприйняття сучасним учнем. На думку О. Мокрогуза, історичне мислення не формуватиметься в школярів повноцін­ноякщо бракуватиме різноманітних джерел, зокрема, фотогра­фій, плакатів й карикатур на історичні події або політичних діячів. Саме візуальні джерела допоможуть вирішити одну з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики – це активізацію пізнавальної діяльності учнів. Саме від її вирішення залежить ефективність навчальної діяльності, яка проявляється в міцному засвоєнні знань, стимулюванні та розвитку інтересу до навчання, формуванні самостійної думки та підготовці до самостійного життя.

 Насичуй своїх дітей знаннями не силоміць, а ніби граючись,тоді ти краще можеш помітити,якими здібностями обдарувала їх природа.                 Платон

    Історія – це прояв душі народу, його золотий запас. Будуючи день сьогоднішній, готуючи день завтрашній, наше суспільство йде по нелегкому, невідомому шляху. Щоб зайти нові сили для поліпшення життя, потрібно вдивитись в минуле. Місточок між минулим і сьогоднішнім днем покликаний прокласти вчитель історії. Сьогодні наша Україна потребує розумних,конструктивних ,неординарних людей, здатних творчо підійти до вирішення проблем держави та суспільства. "Якщо ми хочемо, щоб історія, поряд з іншими дисциплінами – стимулювала розвиток творчих здібностей учнів, ми повинні всемірно активізувати самостійність їх  критичного мислення" – пише Т.І. Гончарова в книзі "Педагогічний пошук». У педагогіці існують різні класифікації методів та прийомів навчання: за джерелами здобуття знань (словесні, наочні, практичні), за характером пізнавальної діяльності (пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, частково-пошукові, дослідницькі, проблемні,візуальні), за способом організації навчально-пізнавальної діяльності (набуття нових знань, формування вмінь та навичок, застосування знань на практиці, перевірки й оцінювання знань та вмінь) тощо. Правильний вибір методів навчання у відповідності до цілей та змісту навчання і вікових особливостей учнів сприяє розвитку пізнавальної активності та пізнавальної самостійності учнів, а також підвищує інтерес учнів до предмету, виробляє вміння та навички використовувати набуті знання на практиці, спонукає учнів до самостійної діяльності, формує світогляд,розвиває критичне мислення. Актуально наголосив з цього питання психолог,філософ Еріх Фромм – «Творча здібність – це здатність дивувати і пізнавати,критично мислити,здатність находити рішення в нестандартних ситуаціях,це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду». А саме така молодь є майбутнім нашої Батьківщини,яка не залежно від політичної ситуації в державі здатна на розумні кроки активну участь у громадському житті. Ось чому основна увага в школах повинна приділятися тому,щоб вивчення учнями історії перетворилось на розвиток у них пізнавальних здібностей,критичного мислення. Формування в учнів критичного мислення,навичок оцінювання суспільних явищ і процесів є одним з головних завдань, що покладаються Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти на освітню галузь «Суспільствознавство». Критичне мислення тісно пов’язане з логічним мисленням і творчим мисленням,тобто спирається на закони логіки і має певні елементи  творчої інтелектуальної діяльності. Тому навчальний процес на засадах критичного мислення повинен бути побудований так ,щоб учні:

• висловлювали власні судження,виділяли головне і робили порівняння;
• робили певне дослідження вивчаючи окрему тему;
• відокремлювали правдиву інформацію від неправдивої;
• самостійно ставили питання,формулювали проблему і альтернативні шляхи її творчого рішення. Виходить що всіх цих цілей можливо досягнути лише з  широким використанням різноманітних видів візуальних джерел і різних формах роботи з ними – від простого перегляду,до самостійного вивчення, від складання питань до порівняння. Більш ефективними є підходи,спрямовані на те,щоб залучити учнів до активного,спільного і заснованого на критичному аналізі навчання.   Найбільш надійний і перевірений часом спосіб розвитку умінь і навичок у процесі здобуття знань – це системи пізнавальних завдань, а використання при цьому різноманіття візуальних джерел в історії перетворює вивчення історії на процес розвитку критичного мислення ,дослідження,що забезпечує:

5. зростання об’єктивності сприйнятті сторичних подій через ширшу поінформованість щодо історичних фактів різних епох;
5. поступовий і постійний розвиток вміння працювати з історичними джерелами, а саме візуальними, що забезпечує об’єктивніший і збалансованіші знання;
5. вміння не лише глибоко розуміти ключові проблеми історії а і використовувати їх у реальному житті. Пізнавальні завдання – це визначені навчальні умови, що вимагають від учня активізації всіх пізнавальних процесів:мислення,уяви,пам’яті уваги та ін. Учні безпосередньо беруть активну участь у здобутті нових знань,вони набувають різноманітних умінь самостійної роботи. Відбувається поступовий розвиток пізнавальних здібностей учнів. Також такі завдання,з використанням візуальних джерел,дозволяють раціонально використовувати час на уроці,забезпечують індивідуальний підхід в роботі з учнями,сприяють активізації пізнавальної активності,розкривають навчальні можливості предмета. Активізація пізнавальної діяльності учнів є  важливим і багатоаспектним питанням. Її характерними рисами будуть - підвищення рівня активності та самостійності учнів, незмінно зростаючі працездатність та інтерес учнів до навчання. Це можливе завдяки вдосконаленню змісту запропонованого для вивчення матеріалу, подання його в зрозумілішій для учнів формі,при широкому спектрі використання різноманітних видів візуальних джерел та практичному їх застосуванні. Завдання спонукають учнів до застосовування отриманих знань в життєво-практичних ситуаціях та виробляють в них необхідні в житті уміння та навички.

    Методичними аспектами застосування візуальних джерел на уроках історії в школі буде  їх широке і різноманітне застосування у навчальному процесі. Багато  вчених приділяло увагу використанню візуальних джерел на уроках історії: М.Стасюлевич, А.Гпртвіг, М. Рожков, Г.Селевко, В.Власов, О.Пометун. Щоб дійти певної системності в роботі з візуальними історичними джерелами слід об’єднати цей вид отримання знань з теоретичними матеріалом підручника чи лекцією вчителя за допомогою конкретних пізнавальних завдань. Таке завдання має носити проблемний характер і виступати певним етапом до вирішення загальної проблеми теми. При цьому відбувається підвищення ефективності уроку історії. Важливою умовою вибору  візуального історичного джерела є відповідність його змісту,цілям і завданням уроку,доступність,зв’язок з програмним матеріалом та врахування вікових особливостей школярів. Такий процес навчання стає більш осмисленим, іде розвиток історичного і критичного мислення учнів.  Історичні  візуальні джерела можна використовувати на різних етапах уроку:

• для мотивації діяльності учнів на початку уроку;
• для демонстрації інтерпретацій,що презентують різні позиції,оцінки подій,процесів і явищ;
• для активізації розумової діяльності,наприклад створення ситуації дискусії;
• для формування у учнів навичок дослідницької,творчою,логічної роботи. Робота з візуальними джерелами може проводитись в різних формах, з заохоченням всіх учнів класу,малої групи, парно чи індивідуально – це є ще однією перевагою цих засобів навчання учнів історії. У роботі з візуальними джерелами інформації  методисти О.Пометун, Г.Фрейман, Ю.Комаров, П.Мороз визначають таки  етапи: опис, первинну інтерпретацію, вторинну інтерпрета­цію. Так опис передбачає детальну розповідь про все, що зображено на ілюстрації: на передньому плані, на задньому, праворуч, ліво­руч, які художні засоби використано – кольори,форми,лінії. Опис сприяє розвиткові в учнів спостережливості, а це  допомагає їм «прочитати» дане дже­рело інформації. Опис повинен бути якомога детальнішим, особливо на перших порах, доки методи роботи ще недостатньо відпрацьовані. Варто докладно розібрати, що зображено, композицію малюнка або фото Особливо детально треба дослідити зображених людей - кількість, вік, одяг, відношення один до одного, в русі вони або статичні тощо. Варто також звернути увагу на «позицію спостерігача»  - фотографа, художника, спробувати з’ясувати, чому обрано саме такий ракурс і наскільки він є вимушеним. Гадаю не слід нехтувати описом! Хоча він і відіграє по суті допоміжну, операційну  роль і потрібен для повноти і точності інтерпретації, але проведення детального аналізу зображення допоможе виробити в учнів відповідні навички, спостережливість, дозволить проявити ці якості. До того ж вчитель може використати це при оцінюванні, адже далеко не всі учні можуть інтерпретувати, а оцінювати потрібно всіх. Не можу також не зазначити що учні, на відміну від вчителів, мають свіжий, не зашорений погляд, їхня свідомість не обтяжена стереотипами і загальними знаннями, тому вони інколи можуть побачити набагато більше, ніж вчитель і , навіть, автори посібника де знаходиться візуальне джерело. Це може викликати певні складності  і непорозуміння, неочікувані дискусії, до чого повинен бути готовий вчитель. З досвіду можу сказати, що ці дискусії бувають вельми цікавими, а те, що бачать учні – зовсім несподіваним. Первинна інтерпретація джерела містить аналіз його сюже­ту, ознайомлення з посиланнями автора. При цьому слід звер­нути увагу на засоби та способи зображення на ілюстрації, ха­рактерні символи й стереотипи, разом з учнями визначити по­зицію автора, прокоментувати назву. Уважно проаналізувати зображення людей, якщо такі є, визначити, хто вони, їхню на­лежність до соціальної групи, нації, раси, партії, організації тощо. Особливу увагу слід звернути на позицію автора  - намагався він бути неупередженим, чи, навпаки, намагався зобразити персонажів саме в такому вигляді, наскільки свідомою є упередженість автора. Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення. Вторинна інтерпретація - власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль. Але ще раз варто наголосити, що ні в якому випадку не слід ними нехтувати, оскільки від ґрунтовності попереднього дослідження може залежати чистота і ґрунтовність власне історичної інтерпретації. На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст (залучивши знання учнів, набуті з інших джерел). Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища,процеси. Наголошую також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного візуального джерела і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література). Це спонукає учнів до висловлення власних думок, переконань щодо подій, зображе­них на ілюстрації чи картині чи іншому візуальному джерелі. Хочу запропонувати для вчителя варіант планувати на уроці роботу з  візуальним джерелом інформації:

1. Подумайте, яку мету, завдання ви ставити на уроці:викликати інтерес;формувати аналітичні навички;реконструювати події та їхній розвиток; визначити результати тощо. (Краще зосередитися на одній меті)
2. Подумайте, який вид діяльності краще відповідає обраній меті - оцінка джерела; аналіз доцільності джерела; актуальність візуального джерела; порівняння; дебати, дискусія; індивідуальні дослідження тощо.(Краще обмежитися одним чи двома методами роботи)
3. Доберіть візуальні джерельні матеріали відповідно до віку, теми, завдань.
4. Чітко вкажіть походження джерела (автор, дата), а також надайте будь яку інформацію про джерело, доречну у даному випадку.
5. Визначте, які фонові знання потрібні учням, щоб зрозуміти джерело і виконати завдання: розповідь учителя;робота з підручником;вступний текст,пояснення тощо.
6. Продумайте усі завдання, щоб максимально досягнути цілей.
7. Змоделюйте можливі відповіді. При цьому важливо пам’ятати - яку інформацію можуть учні отримати із джерела та історії його походження; - які фонові знання вони можуть застосувати для цього завдання.

   В роботі з візуальними історичними джерелами,до яких належать - фотографія,плакати, карикатури,листівки,таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео допоможе пам'ятка аналізу джерела - Алгоритм роботи з візуальними історичними джерелами:

1. Що тут зображено (сцена повсякденного життя, політична подія, портрет?
2. Коли відбуваються події? Із чого це випливає, наскільки співвідноситься з підписом до джерела (якщо він є)? Коли надруковано зображення, з якою метою (особливо для плакатів і карикатур)?
3. Де відбуваються події? Які характерні ознаки зображуваного місця? Яке це має значення?
4. Дайте характеристику зображених осіб: до яких соціальних груп і типів вони належать? Чому склад учасників саме такий?
5. Хто автор зображення, яка його соціальна та політична позиція,

ставлення до зображеного? Де і коли оприлюднені ці зображення

(в той час, коли відбувалися зображені події, чи пізніше, в офіційному чи опозиційному джерелі тощо)?

6. Чи є це зображення типовим для епохи? Чи відображає воно певну

тенденцію, явище і наскільки повно та об'єктивно?

 Можна учням запропонувати аналіз візуального джерела (картини, карикатури, плаката),наприклад:

1.Що зображено?

2.Коли відбувається подія? З чого це випливає?

3.Коли створене і з якою метою?

4.Де відбувається подія? Характерні ознаки місця? Яке це має

значення?

5.Характеристика зображених осіб. а)До яких соціальних груп і типів належать?; б)Чому такий склад учасників?

6.Яка позиція автора?

7.Наскільки повно відображає тенденцію, явище тощо?

8.Власне ставлення.

  Вважаю  загальні підходи до аналізу всіх видів візуальних джерел спільними, треба все ж виділяти їхні особливості і завжди мати їх на увазі. Фотодокументи. Здавалось би цей вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Справа в тому, що підсвідомо вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Насправді це, звичайно, не так. Люди схильні позувати фотографу, тим самим намагаючись представити себе такими якими вони хочуть, щоб їх бачили, а не такими, якими вони є насправді. Особливо це стосується більш ранніх періодів, коли фотокамера ще була доволі рідкісним предметом, а фотографія була мистецтвом. До того ж і самі фотомайстри часто вважали себе митцями, тому намагались сконструювати композицію,покращити її. Тому значна частина фото є постановочними. Нарешті, були і офіційні, відверто постановочні фото. Отже завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку. Фотодокументи можна використовувати з успіхом, вони  нерідко здатні повідомити величезну кількість інформації.  Аналіз історичних фотографій варто проводити за певною схе­мою:

• Що відбувається на поданій фотографії? Чому ви так думаєте?
•  Хто ці люди, яких зображено на фото? Чим вони займаються?
• Які об’єкти тут розташовано?
•  Коли, на вашу думку, зроблено знімок, чому ви так вирішили?
• Ця фотографія є природною чи люди спеціально позували перед камерою?
• Що ви знаєте про події, зображені на фотографії?
• Яку нову інформацію ви отримали про ці події?
• Які інші історичні джерела могли б вам допомогти перевірити достовірність ваших висновків щодо цієї фотографії?

Дітям можна запропонувати надруковані пам’ятки роботи з візуальними джерелами, яки вільно можна використати при роботі на уроці  поклавши їх на парти. Пам’ятка «Як аналізувати фото»

І. Опис. Опишіть якомога докладніше, що ви бачите: а) люди (чоловіки) жінки, де та як стоять, їх одяг, вираз обличчя тощо); б) речі (які саме, як вони згруповані); в) написи (що саме написано, на чому).

ІІ. Інтерпретація. 1.Первинна:  а) ситуація (що саме і де відбувається, чому саме так, наскільки є типовою);б) фото постановочне (тобто персонажі показують) чи документальне? Обґрунтуйте свою думку. в) характеристика цих людей (вік, стать, соціальний та майновий стан тощо); г) ваші міркування щодо зображених речей; д) чому саме такий напис, навіщо і на чию пропозицію зроблений?

2.Історична:а) зробіть висновки про соціальну структуру в цей період; б) охарактеризуйте його матеріальне становище; в) хто, на вашу думку, визначав життя, керував ним?

Пам’ятка аналізу історичних фотографій

1.Що відбувається на цій фотографії? Чому ви так думаєте?

2.Хто ці люди, котрі зображено на фото? Чим вони займаються?

3.Які об’єкти тут знаходяться?

4.Коли, на вашу думку, було зроблено знімок? Чому ви так вирішили?

5.Ця фотографія є природною чи люди спеціально позували перед

камерою?

6.Щови знаєте про події, зображені на фото?

7.Яку нову інформацію ви отримали про ці події?

8.Які інші історичні джерела могли б вам допомогти перевірити достовірність ваших висловів щодо цієї фотографії?

Плакат. При аналізі плакатів завжди слід пам’ятати і нагадувати учням, що плакат – особливий вид мистецтва. До того ж ідеологізованого мистецтва. Первинне призначення плакату – викликати певні, запрограмовані почуття, спонукати до певних дій. І ця мета досягалась і змістом і художніми засобами. В певній мірі завдання плакату було у впливі не тільки на свідомість, а й на підсвідомість глядача. Тому історична інформація, яка може бути здобута на підставі аналізу плакату, може бути тільки опосередкованою. Це інформація про те, чого хотіла влада, якою вона бачила ідеального громадянина. Головним чином це інформація про ідеологію. Це обов’язково треба враховувати при роботі з плакатом, тому і питання обов’язково слід ставити наступного характеру -  Які почуття повинен був викликати цей плакат? Кому він був спрямований? Наскільки, на ваш погляд, він був дієвим в цьому плані? При роботі з плакатом обов’язково потрібно звертати увагу на текст, пам’ятаючи, що він є суттєвим елементом плакату. В деяких випадках його варто аналізувати окремо. З огляду на це й слід будувати роботу з ними на уроці, не забуваючи також проаналізувати текст, який супроводжує зоб­раження. Наприклад, плакати, створені за радянських часів, повинні були так вплинути на свідомість радянських людей, щоб вони актив­но долучалися до повсякденної самовідданої праці задля будів­ництва «світлого майбутнього» - комунізму. Використовуючи політичні плакати, які були створені в СРСР та Німеччині в 30-і роки , можемо визначити спільні риси тоталітарних режимів цих держав. Роботу з плакатами можна проводити за такою схемою - пам’ятка для роботи з плакатами буде такою:

1.Що зображено на плакаті?

2.Для кого він був призначений?

3.Яку мету переслідував?

4.Які почуття повинен був викликати?

5.Наскільки він був дієвим на той час?

6.Які думки та почуття він викликає у вас зараз?

Реклама. Цей вид джерел ,мабуть, не може в повній мірі розглядатись як візуальний. Принаймні та реклама, яка використовується . Адже відомо, що реклама має два шари, два головних завдання: 1) давати інформацію про товар; 2) спонукати його придбати. Перше завдання вирішується головним чином текстом. Він, як правило, може дати дуже багато інформації і про повсякденне життя, і про економічну ситуацію і навіть про соціальну структуру і соціальні відносини. Аналіз реклами може бути наступним:

1. Який саме товар рекламується?
2. Чому саме такий, про що це свідчить?
3. Які стереотипи активізуються або формуються?
4.  Чи могла така реклама з’явитись раніше, чому?
5. Як вона співвідноситься з іншими зображеннями фото ряду?

Окремо варто зупинитися на рекламних плакатах. Працюючи з рекламними плакатами, аналізуємо текст до нього, адже він також може стати джерелом інформації. При цьому треба пам'ятати, що реклама може бути корисною або такою, що вводить в оману. Реклама може перебільшувати певні властивості товарів або інформація про товар може викладатися неповністю. Але незважаючи на це з рекламного плакату також можна почерпнути достовірну історичну інформацію, потрібно тільки навчитися це робити.. Карикатура. Про карикатуру можна сказати все те, що вже було сказано про плакат, але є певні нюанси. По-перше, карикатура все ж більш індивідуальний вид мистецтва. Вона в більшій мірі відображає індивідуальні погляди і переконання автора. Хоча цей момент не слід абсолютизувати. Вони можуть співпадати або не співпадати з офіційними. І все ж таки в більшості випадків є відображенням поглядів певних соціальних або політичних груп. По-друге, карикатура по самій своїй суті загострює ситуацію, доводить до абсурду, висміює, «окарикатурює». Тобто, вона повинна здебільшого викликати яскраві негативні емоції, а вони завжди сильніші, яскравіші ніж позитивні. Тому з цим видом зображень треба поводитись дуже обережно, адже карикатура по самій своїй суті була зброєю і зброєю небезпечною. Якщо при аналізі фотодокументів існує загроза «пастки об’єктивності», то при аналізі карикатури  навпаки – «пастки необ’єктивності». Учень підсвідомо може перейняти позицію автора, яка завдяки своїй негативній образності і чіткості позиції може витіснити інші позиції. Іншими словами, до карикатури більше довіри – підсвідомої, а позиція автора карикатури підсвідомо виглядає більш привабливою. На це слід завжди звертати увагу і аналізувати карикатури особливо ретельно і намагатись розглядати їх лише в комплексі з іншими джерелами, краще теж карикатурами. І питання про упередженість автора, про те, що він хотів сказати, які почуття викликати, повинні ставитись обов’язково. Інтерпретацією до аналізу політичної карикатури в старших класах пропоную здійснювати за таким алгоритмом:

1. Розгляньте уважно карикатуру. Яка дата її створення?Якій історичній події чи якому явищу вона присвячена?
2. Чи впізнаєте ви персонажі, зображені на карикатурі? Завдяки чому?Що роблять зображені персонажі?як вони одягнуті?Наскільки реалістично чи гіперболізовано їх зображення?Якими способами цього досяг художник?
3. Опишіть предмети зображені на карикатурі. Наскільки реалістично чи нереалістично вони зображені?
4. Визначте символи використані в карикатурі. Що вони означають?Чому художник зобразив їх?
5. Що означає підпис під карикатурою?Чи збігається він з сюжетом малюнку?Яке ставлення відображає карикатурист до персонажів чи подій?
6. Які ідеї та політичні погляди, на вашу думку сповідує автор малюнка?Що дає підстави так думати?чи згодні ви з інтерпретацією персонажів,подій,явищ,яку подає автор карикатури?
7. Що ви знаєте про історичну подію,явище,зображення на карикатурі історичних осіб з інших джерел інформації?
8. Яку нову інформацію ви отримали під час аналізу карикатури?Порівняйте її з тим, що вже знали.

Учитель повинен організувати роботу так, щоб учні  мали можливість застосувати цей алгоритм кілька разів на заняттях під його керівництвом, перш ніж вони зможуть користуватись ним самостійно. Дотримання таких детальних алгоритмів і схем в роботі з візуальними джерелами дасть можливість виробити в учнів відповідні навички,спостережливість,увагу, що вкрай важливо при роботі з історичними джерелами. Художня картина. Їх небагато в підручниках і в цілому методи роботи з ними співпадають з методами роботи з плакатом та карикатурою. Варто тільки звертати більше уваги на естетичний момент – які художні засоби використовує автор, за допомогою яких прийомів він намагається донести головну ідею свого твору, яка це ідея, як можна її оцінити? Пам’ятка аналізу картини:

1.Як називається картина?

2.Хто є її автором? Що ви знаєте про його творчість?

3.До якого жанру живопису належить?

4.Опишіть картину за такими запитаннями:

- Що на ній зображено?

- Які художні засоби і кольори використано художником? Чому саме такі?

- Чи є тут зображення людей? Як вони зображені?

5.Як ви думаєте, яка головна ідея цього твору? Що хотів показати автор?

6.Які думки та почуття викликає у вас ця картина?

Ще один вид джерел , який дедалі частіше використовується на уроках історії , - це відео джерела. Ні для кого не секрет, що  для значної частини сучасних школярів найбільш звичним способом здобуття інформації є її перегляд на екрані телевізора чи комп’ютера. Використання відео ресурсів на уроках історії дозволяє зробити процес навчання максимально наочним та сприяє підвищенню інтересу учнів до предмету . Однак є певні проблеми у використанні подібних джерел. По-перше,використання художніх фільмів історичної тематики призводить до проблеми нестачі часу. Адже більшість фільмів за часом перегляду довші, ніж 45 хвилин уроку. Тому доцільно на уроці використовувати лише окремі фрагменти фільмів. По-друге,яскраво і наочно зображуючи події минулого, історичні фільми зазвичай мають чимало елементів художньої вигадки, які часто не відповідають історичній достовірності. В такому випадку вчителеві доцільно звернути на це увагу учнів, навчити їх співвідносити інформацію , що отримують з екрану з науково обґрунтованими знаннями, отриманими на уроках історії. Тоді перегляд художніх історичних фільмів буде сприяти не лише розвитку образного сприйняття минулого, а й формуванню навичок критичного мислення.
Окремий вид відео джерел - документальне кіно. Воно надає можливість побачити історичні події та довкілля очима сучасника певного історичного періоду ХХ – початку ХХІ століття. В останні роки науковці почали розробляти методику використання відео свідчень на уроках історії. Це дає можливість дізнатися про події минулого або розширити свої знання про них, а також – зрозуміти , як це минуле сприймалося і оцінювалося безпосередньо учасниками подій. Цінність роботи з відео свідченнями полягає в тому, що вони можуть виступати єдиним джерелом інформації при вивченні тем, які тривалий час залишалися поза увагою дослідників або тем, що мають полярні оцінки в суспільстві. Також відео свідчення посилюють спектр емоцій та  почуттів у школярів, сприяють формуванню в них необхідних предметних компетентностей. Але поки що методика використання усних свідчень  у процесі навчання історії залишається майже не розробленою. Пам'ятка інструкція для дослідження відео:

1. Опис . Опишіть, що ви побачили переглядаючи відео ролик
2. Особливу увагу звертайте на деталі
3. Які об'єкти потрапили на передній план, а які залишилися на другому?
4. Що робили, чим займалися люди, які потрапили в об'єктив кінокамери?
5. Якщо центральною постаттю сюжету виявився відомий історичний діяч, спробуйте описати його зовнішність
6. Зверніть увагу на його рухи, вираз обличчя.
7. Які деталі переглянутого сюжету вам запам'яталися найбільше? Чому?
8. 3 історією якої країни пов'язаний переглянутий вами відео сюжет?
9. Що дало вам можливість зробити такий висновок?
10. До якого часу ви віднесли зняті кадри?
11. Обґрунтуйте свої міркування!
12. Чи змінилося ваше уявлення про історичні події після перегляду відео сюжету?
13. Якщо змінилося, то що саме і чому ?
14. Що нового ви дізналися про історичні події, які були вам знайомі з вивченого матеріалу ?
15. Які емоції і почуття зафіксував кінооператор ?
16. Чому саме ці події зацікавили його передусім?
17. Якою ви уявляєте собі психологічну атмосферу історичної події,  знятої кінооператором?
18. Сформулюйте висновок, до якого ви дійшли після роботи з відео сюжетом.
19. Спробуйте провести історичні паралелі.
20. Зробіть узагальнення.

  На практиці апробовано різні способи організації подання візуальних джерел інформації залежно від поставлено­го завдання – це окреме опрацювання візуальних джерел, коли учні працю­ють окремо над кожним із джерел, навіть, якщо на уроці їх за­стосовуємо декілька чи опрацювання пари джерел інформації. Здебільшого такий спосіб застосовуємо, коли джерела несуть протилежну інфор­мацію з якоїсь проблеми. Тоді робота з ними ґрунтується на їх­ньому порівнянні, співставленні. Пара джерел інформації застосо­вується ще тоді, коли опрацьовуємо питання на порівняння. У парі використовуються також і джерела, які до­повнюють один одного, відображаючи різні аспекти якоїсь од­нієї проблеми, таким чином допомагаючи краще розкрити ма­теріал з теми. Група зображень або ряд застосовуються тоді, коли треба встановити хронологічні, логічні або причин - наслідкові зв'язки, визначити характерні риси, особливості, закономір­ності - одним словом, систематизувати знання з якоїсь історич­ної проблеми. Щоб мати позитивні результати, потрібно правильно органі­зовувати власне саму роботу на уроці з візуальними джерела­ми, ретельно плануючи її. Методика використання джерел ін­формації потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки . Починати варто з поступового використання цих технологій, згодом завдання потрібно ускладнювати. А в старших класах можна вже практикувати самостійний добір учнями джерел інформації на урок. Найчастіше - це створення учнівських пре­зентацій.

В умовах інформатизації та інтелектуалізації суспільства підготовка майбутніх фахівців, орієнтована лише на засвоєння нових знань, втрачає актуальність. Зараз актуальними стають педагогічні технології, що спрямовані на розвиток творчих якостей особистості. Однією з таких якостей є дослідницька,яка безпосередньо впливає на зміст і характер викладання історії, змінює вимоги до рівня підготовки випускників, тобто рівня креативності. Сучасний випускник має не лише володіти певним обсягом фундаментальних знань, але й бути здатним самостійно, критично мислити, самостійно аналізувати ,самостійно знаходити інформацію. Зазвичай більшість учнів володіють історичними фактами,можуть викласти їх у хронологічній послідовності, учні знають найважливіші історичні дати. Водночас формування загального історичного світогляду школярів залишається досить проблемним. А якщо зважити, що зміст курсів історії досить обтяжений інформацією, то вчителю необхідно докласти значних зусиль, щоб утримати інтерес до свого предмета. Суттєво підвищується ефективність і якість засвоєння інформації при широкому використання всіх видів візуальних джерел і при різноманітній роботі з ними. Отже, використання в навчанні історії візуальних джерел ін­формації має певну специфіку й свої особливості. Водночас ро­бота з ними створює сприятливі умови для осмислення запро­понованої інформації й самостійного її здобуття, критичного перегляду та застосування на практиці творчих завдань шляхом партнерської співпраці учнів та вчителя. У таких умовах учитель і учень перетво­рюються на творчий тандем, у якому вони діють разом. Використання візуаль­них джерел робить урок більш яскравим, значно цікавішим. Саме тому робота з ві­зуальними джерелами сприяє зростанню пізнавального інтересу учнів, створює умови для їх самонавчання. На уроках учні вчаться мислити, узагальнювати, оці­нювати та аналізувати, а також застосову­вати свої знання на практиці, адже, як ві­домо, краще запам'ятовується той ма­теріал, із яким діти працюють. Саме робота з візуальними джерелами інфор­мації сприяє формуванню інформаційної компетентності учнів, розвиває критичне мислення, вміння систематизувати істо­ричну інформацію, самостійно інтерпре­тувати зміст історичних джерел, вислов­лювати власну точку зору, обстоювати позицію в проблемних ситуаціях, прий­мати свідомі та відповідальні рішення, розуміти правила поведінки в суспільс­тві, розв'язувати конфліктні ситуації, ово­лодівати культурою спілкування, усвідом­лювати особисту відповідальність та гро­мадянський обов'язок. Отже одним із способів підвищення ефективності і розвитку навчальних здібностей є візуалізація навчального матеріалу. На підставі викладеного можна констатувати, що в нових соціально-економічних умовах зростає актуальність проблеми активізації навчальної діяльності та необхідність розширення педагогічного пошуку її вирішення, в тому числі засобами візуалізації навчання. Для цього необхідно виявлення, осмислення і реалізація нових властивостей і функцій засобів візуалізації та адекватних технологічних способів роботи з ними на всіх етапах навчальної діяльності. Візуалізація навчальної інформації дозволяє вирішити цілий ряд педагогічних завдань: забезпечення інтенсифікації навчання, активізації навчальної та пізнавальної діяльності, формування і розвиток критичного і візуального мислення, зорового сприйняття, образного представлення знань і навчальних дій, передачі знань та розпізнавання образів, підвищення візуальної грамотності та візуальної культури.

Література:

1. Активізація пізнавальної діяльності школярів на уроках історії  - [Електронний ресурс] - Режим доступу:http: // osvita. Ua / school/ lessons_summary/edu_technology/40988/
2. Баханов К. О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі : [монографія] / Костянтин Олексійович Баханов. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 160 с.
3. Всесвітня історія. Повна ілюстрована енциклопедія / Б. Славін, Дж. Бінгем.; пер. з англ. А.Гречки, Н. Лавської . - К., 2010. - 416 с.
4. Вукіна Н.В., Дементієвська Н.П., Сущенко І.М. Критичне мислення: як цьому навчати. Науково-методичний посібник / За наук. ред. О.І.Пометун  − Харків, 2007. – 190 с.
5. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти − [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mon.gov.ua
6. Ілюстрований атлас : Стародавні світ та Середні віки: пер. З англ. /авт. тексту С. Адамс. – К.,2009. - 1463 с.
7. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник:[Навч.посіб.] / Литвин В.М., Гусєв А.Г.- К.: Вища школа,2002. – 430 с.
8. Компетентністний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112с.
9. Короткова  М. В. Наглядность на уроках истории: практическое пособие для учителя. – М.: Владос, 2000
10. Комаров Ю. Як зробити карикатуру промовистим джерелом на уроці: методичні рекомендації й практичні поради. // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. - 2011. -№ 11
11. Курилів В. Методика викладання історії: Навч. посібник. – Львів; Торонто: Світ, 2003.
12. Мороз П. Карикатура як історичне джерело: методика роботи у умовах дослідницького навчання.// Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. - 2011. -№ 11
13. Методичні поради по організації роботи з візуальними джерелами – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://avsizova.blogspot.com/2014/11/blog-post_34.html
14. Методи роботи з візуальними джерелами -[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67
15. Мокрогуз  О. П.  Інноваційні технології на уроках історії  .- Х. : Основа, 2005. – 192 с.
16. Пометун О. І. Методика розвитку критичного мислення на уроках історії. // // Історія і сульспільствознавство в школах України . – 2012. -№ 1,2,4
17. Пометун О,І., Пироженко Л. Сучасний урок.- К.: Видавництво А.С.К, 2004
18. Пометун О.І., Фрейман Г.О. Методика навчання історії в школі. – К.: Генеза, 2009. – 327 с.
19. Проблема візуалізації навчання - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://kursak.pl.ua/index.php?
20. Робота з історичними джерелами як засід формування критичного мислення учнів - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://static.klasnaocinka.com.ua/uploads/editor/5303/423981/sitepage
21. Скаткін  М. Н.  Методи навчання.- М.:Просвещение ,1982