«Реалізація концепції патріотичного виховання у процесі навчальної діяльності»

                 « Це як дихати - любити Батьківщину»         В.Сосюра

    Патріотичне виховання завжди посідало чільне місце в навчально виховному процесі. Ще В. О. Сухомлинський говорив – « Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає,робить,до чого прагне. Що любить і ненавидить людина,яка формується.»

  Недарма ще в червні 2015 року Міністерство Освіти і Науки України затвердило Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді та заходів щодо її реалізації. В цьому документі зазначається..
«Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін… Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу. В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як головного чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України. Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна.

 На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а патріотичне виховання ” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

   На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

• повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);
• участь у громадсько-політичному житті країни;
• повага до прав людини;
• верховенство права;
• толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;
• рівність всіх перед законом;
• готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

  Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

   Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природо відповідність, культуро відповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:   принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури;

принцип само активності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості;

принцип полі культурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір;

принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців;

принцип між поколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

Концепція передбачає 2 етапи впровадження :

На першому етапі (2015 р.) планувалося:

• створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;
• створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;
• створення інформаційного ресурсу, присвяченого цій тематиці;

На другому етапі (2016-2017 рр.) передбачається:

• розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;
• підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання тощо;

На третьому етапі (2018-2019 рр.) забезпечується:

• проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;
• проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб -ресурсі;
• аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

В методичних рекомендаціях до реалізації цієї Концепції зазначається, що 1. Кожен навчальний заклад  повинен стати для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

2. Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану.

3. Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України.

4. Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують.

5. Системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції.

 6. Вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу.

7. Важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою  нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.

8. Формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.

     Як писав Олександр  Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». І такий народ  завжди будуть зневажати й поневолювати. Українська держава зможе розвиватися лише знаючи своє минуле.

                   Я, як учитель предметів гуманітарного циклу на своїх уроках  питанням національно патріотичному вихованню приділяю велику увагу. В історії України чимало подій, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. Із тисяч народів і народностей світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них –і наша ненька Україна. Український патріотизм – явище, яке відображає все незаперечно цінне в нашій історії . Так на своїх уроках історії намагаюсь виховувати у учнів громадську свідомість,гідність,честь, а також усвідомити спільність інтересів  усіх етносів українського народу в розбудові України, формувати  міжнаціональну  толерантність, розвивати духовну, моральну, художньо-естетичну досконалості. Конкретно  це -1. використання потенціалу творчих здібностей та обдарувань учнів – це підготовка учнями мині проектів,наприклад  «Мій дідусь», газет – плакатів «Історія моєї Батьківщини - Полтавщина»,кросворди ;

2. Проведення інтелектуальних ігор – «Чи знаєш ти історію рідного краю?», міні дискусій,діалогів,засіданні «круглого столу»;

3. Широко використовую документи, спогади, кіно - і фотоматеріали, звукозаписи які допомагають створити на уроках  відповідну емоційну атмосферу;

4.Використання художньої  літератури і фольклору.

Викладаючи у 5-х  класах особливо приділяю  увагу питанням патріотичного виховання - це час ознайомлення учнів вперше з історією і історією України і рідного краю. Весь курс насичений темами патріотичного спрямування. Курс називається « Історія України – Вступ до історії» . Так тут є такі теми ,що потребують особливої  уваги – це..

1. «Писемні джерела в історії» - де учні знайомляться з історичними документами,які говорять ,наче люди з минулого,про конкретних патріотів,чи події,чи факти боротьби наших пращурів за незалежну Батьківщину. Іде ознайомлення учнів з архівами і я намагаюсь дізнатися про сімейні архіви учнів і наявність героїв в сім’ї чи патріотів,щоб потім можливо познайомитись з ними чи зібрати матеріали для шкільного музею;
2. Практичне заняття «Родинне дерево,або про що можна довідатись з сімейного фотоальбому» - ще більше розшарує такі можливості і зацікавлює учнів самих розповісти про своїх родичів патріотів чи видатних людей краю чи героїв;
3. «Мова джерело знань про минуле» - відмічаю  самобутність української мови,її чарівність і неповторність;
4. Практичне заняття « Загадкові назви» - найменування в рідному місті ,що нагадують про минуле рідного міста. Можна запропонувати учням придумати свої назви вулиць – це особливо актуально а аспекті сучасних змін в топоніміці країни;
5. « На крилах пісні або історія і фольклор» - використання народних пісень,казок,приказок,творів Шевченка і інших авторів;
6. « Чи можна побачити минуле за історичною картою» - відмітити яка була територія нашої батьківщина за часів Русі - України,Гетьманщини Радянської республіки  і зараз відмічаючи що і Крим ,і Донеччина і Луганщина – це наша територія, територія України;
7. « Безіменні та відомі герої,або Люди  в історії» -  перше ознайомлення з Грушевським, як першим президентом нашої держави,Б. Хмельницьким та іншими постатями ;
8. Практичне заняття « Пісенний край завзяття і труда» або про що і про кого розповідає історія рідного краю – тема говорить сама за себе, тут провожу ознайомлення учнів з історико - патріотичними пам’ятками,подіями Кременчука,участь у них мешканців міста, наприклад учасники  ВВ Війни,Майдану,АТО,   « Небесної сотні» - проводиться гра « Історична абетка»,відвідування міського і шкільного музею.

   Знайомлячи учнів з історією в 6-му класі в курсі «Всесвітньої історії. Історія України» зупиняюсь на темах пов’язаних з історією народів що заселяли землі України, ще в стародавні до історичні часи,відмічаю самобутність їх і видатну роль у формуванні української нації,народності. Це теми « Трипільська культура на землях України», «Основні стоянки та пам’ятки первісних людей на території України», «Суспільне,господарське і духовне життя давніх слов’ян» - тут зацікавлюю дітей використовуючи додатковий матеріал з курсі « Історія Полтавщини».

Навчаючі учнів історії в 7-му класі ми вже маємо окремий предмет « Історія України» - весь курс спрямований на національно – патріотичне виховання. Тут використовую усі попередньо згадані форми роботи,акцентую увагу учнів на вище вказаних принципах патріотичного виховання. Хочу відмітити,що з цього навчального року рекомендовано вживати вислів «Русь Україна», а не « Київська Русь», що теж акцентує увагу дітей на першочерговості і значимості саме українського народу,Русі України в формування перших державностей серед слов’ян - українців,білорусів і росіян, і Києва – як першого культурного,релігійного, державно – історичного центру цих народів.

У навчальній програмі географії сказано, що географічна освіта в основній школі спрямована на виховання любові до свого народу,місцевості проживання,повагу до культурних цінностей своєї держави. Шкільна географія відіграє значну роль у вихованні патріотизму майбутнього покоління. Тут  основним напрямком  виступає національна самосвідомість,почуття любові до своєї землі,шанобливе ставлення до народних традицій,звичаїв,обрядів - як єдність поколінь,почуття громадської відповідальності,бажання поліпшити умови життя в рідній місцевості. Географія  - це предмет, який має великі можливості формування патріотичних рис. Майже на кожному уроці на різних його етапах  є можливість використати різноманітні прийоми,форми роботи патріотичного спрямування, так прикладами з власного досвіду є:

1. Відбір змісту навчального матеріалу й посилення його українознавчої спрямованості. Так, характеризуючи окремі території світу, доречно ознайомлювати учнів із внеском українських учених у їх вивчення й освоєння (наприклад, під час вивчення теми «Відкриття й освоєння Африки» в курсі «Географія материків і океанів» - 7 клас можна більш докладно зупинитися на дослідженнях території цього материка українським мандрівником і дипломатом Єгором Ковалевським,  а також інш видатними українцями географами - М. Миклухо-Маклая, П. Чубинського, С. Рудницького, А. Синявського, О. Маринича та ін.)).
2. Формування в учнів національної свідомості шляхом прищеплення шанобливого ставлення до традицій і звичаїв українського народу щодо вшанування й збереження природи краю, підтримання таких важливих рис української нації, як чуйність, працелюбність і милосердя, що має знайти своє вираження в широкому  залученні в процес вивчення географії здобутків усної народної творчості (прислів’їв, приказок, прикмет, загадок про природні об’єкти та явища), елементів календарної обрядовості, землеробської культури, використанні народних традицій поведінки в природі, шанобливого ставлення до неї (наприклад, українське народне прислів’я: «Багато снігу — багато хліба») – можна використовувати при вивчені тем  «Погода,клімат,природа України» курси 6-го і 7-го класу,можна використати гру « А я знаю більше…приказок,прислів,загадок про…річку,зиму,дерева,вітер,воду»;
3. Максимальне використання виховного потенціалу краєзнавства. Реалізація цього завдання може відбуватися шляхом практичного вивчення особливостей природи, господарства й населення рідного краю в процесі організації активних форм навчальної діяльності учнів (практичних робіт на місцевості «Визначення на картах географічного положення свогонаселеного пункту, району, області» - курс « Рідний край» - 5 клас, екскурсій, експедицій, дослідницьких проектів та ін.),наприклад « Міській сад»,краєзнавчий музей; орієнтації учнів на дослідну, суспільно корисну діяльність у рідному краї (наприклад, у темах з географії свого регіону в 8-9 класах та під час вивчення курсів за вибором «Географія рідного краю»), участь у краєзнавчих експедиціях « Малі річки Полтавщини це річка Говтва, Крива Руда, Сухій Кагамлик – це підтверджують відповідні грамоти.
4. Особливо велика роль у вихованні в учнів патріотизму, гордості за свою Батьківщину, почуттів поваги до інших народів, різних країн належить фізичній і економічній географії. Кожна тема, кожний урок містять політико-виховну інформацію, усвідомлене сприйняття якої учнями сприяє переконаності – кращого місця, ніж рідний дім немає у цілому світі. Зокрема, на уроках у 8-му і 9-му класах під час вивчення матеріалу про природу та господарство України відбувається формування почуття приналежності до великого українського народу, яким ми є; гордості і любові до нашої культури і традицій, наприклад  гра « Подорож обласними центрами України»,прийом « Кросворд»,де ключовим може бути слово Патріот,випереджувальні завдання,художні твори Л. Костенко,Т.Шевченко,розповіді – легенди, відео матеріали;
5. В нашому кабінеті є Краєзнавчий куточок – це посилює роботу з географічного краєзнавства

Хочу запропонувати  з наступного навчального року :

1.  Заохотити учнів і запровадити  номінацію  «Кращий краєзнавець»,     « Кращій знавець географії України» на рівні  нашого навчального закладу,хоча ,напевно, таку номінація можна запровадити і на рівні   м. Кременчука;
2.  Учні школи активно приймають участь у всеукраїнських історико-етнографічних та еколого  - географічних експедиціях, які проводяться в рамках руху учнівської та студентської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу, зокрема «Моя земля – земля моїх батьків» так в наступному навчальному році ми приймаємо участь у експедиції « Моя Батьківщина Україна» секція географія рідного краю;.
3. Також в наступному навчальному році можна провести заходи присвячених вітчизняним географам, економістам, відомим мандрівникам та природодослідникам, як минулого,  так і сьогодення, а саме :

ювілеїв – 115 років від дня народження Володимира Михайловича Кубійовича, українського  економ-географа, демографа, енциклопедиста;

 150-річчя Михайла Івановича Туган-Барановського, українського економіста, економ-географа, державного діяча;

150-річчя  Георгія  Миколайовича Висоцького,  українського фізико-географа, ґрунтознавця, палеоботаніка;

150-річчя – Софії Русової, педагога, фундатора українського краєзнавства

Можливо ці питання можна висвітити на тижні історії і географії у вигляді досліджень – доповідей, стінгазет,рефератів.

4. Організовувати екскурсії в різні історико – географічні місця Полтавщини, України.
5. Особливо хотілось, щоб в нашій школі можливо було знову викладати  факультативні курси  «Історія Полтавщини» - в усіх класах старшої школи, « Географія рідного краю» – в 5- му та 8-му класах, бо ці предмети саме більше сприяють національно – патріотичному вихованню.

Свій вислі хотіла би закінчити такими словами… «Всі ми ,хто любить Україну,молиться за її щасливе майбутнє, маємо бути сильними та єдиними, берегти нашу землю та не дати панувати ворогам у ріднім нашім краю. І нехай слова національного Гімну України завжди будуть нашим дороговказом»  П. Колодій.

     Геніальний  кобзар Т.Г. Шевченко у своїх творах ставить питання, чи є вжитті людини щось більше, ніж почуття любові до Батьківщини:

                           Жебрак  нещасний серцем той,

                           Хто краю рідного не любить.

Дякую за увагу!