Що таке інтерактивне навчання.

Передати інформацію – це не навчання. Насамперед треба намагатися довести до того , щоб кожний сам думав і робив усе сам.                                       К. Вудсон.

 Традиційні освітні методи, що зараз ще широко використовуються в загальноосвітній школі, спрямовані  на удосконалення інформаційної системи навчання і не дають можливості  всебічно розвивати інтелектуальний потенціал особистості, продовжує переважати не  мисленнєво - діяльністний, а традиційний знаннєво – інформаційний підхід, адресований до пам’яті учнів і який не спрямовує особистісну освіту в цілісну систему. Класно-визначена система не забезпечує ефективність навчання, у результаті чого, губиться інтерес до предмета , знижується рівень знань. Одним зі шляхів рішення цієї проблеми є використання інтерактивних методів навчання, спрямованих на розвиток учнів. Сучасний період розвитку суспільства потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності - спрямування навчально - виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів. Розв'язання цих актуальних проблем можливо лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток учня.

  Т. Вольфонська підкреслює значення інтерактивних умінь, як таких, що забезпечують гармонійне та творче входження  особистості в суспільне життя. З огляду на роль інтерактивних умінь для розвитку особистості, сказане вище дає змогу дійти нам висновку, що вміння можна сформувати під впливом адекватних інноваційних методів і прийомів, які б забезпечили активну участь  дітей у навчальному процесі. До таких методів належать інтерактивні методи навчання. Нагадаю, що слово « інтерактив » прийшло до нас з англійської від слова «interact», де «inter» – взаємний і «act» – діяти. Таким чином інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це спільна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. [8]

  Такий підхід до навчання не є абсолютно новим для української школи. Частково він використовувався ще в минулому столітті, і був поширений у українській школі в 20-ті роки. Наприклад, в школі м. Корін ( між Києвом і Житомиром) А. Рівін у 1918 році використовував у навчанні учнів роботу в парах змінного складу, за допомогою чого учні за один рік проходили програму 3-4 років навчання. У школі одночасно навчалось 40 учнів від 11 до 16 років. Уроків тут не було, заняття проходили у вільній формі, учні могли розмовляти один з одним, рухатись. В основу методики Рівіна була покладена ідея «навчаючи інших, навчайся сам». Розробку ідей інтерактивного навчання можна знайти у працях В. Сухомлинського, творчості вчителів – новаторів 70-80-х рр.. -  В. Шаталова, Є.Ільїна,  С. Лисенкової,  Ш. Амонашвілі. Наприкінці ХХ ст. інтерактивні технології були поширені в теорії та практиці американської школи, де їх використовують під час викладання різних предметів. Дослідження проведені Національним тренінговим центром США, штат Меріленд, у 80-х рр., показали, що інтерактивне навчання дозволяє збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає на тільки на свідомість учня, а й на його почуття. В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. І. Пометун, закрема цей вчений разом з Л. Пироженко говорить про те, що інтерактивне навчання є сукупністю технологій. Г. Сазоненко визначає інтерактивне навчання, як багатомірне явище, оскільки « воно розв’язує одночасно три завдання: навчально – пізнавальне ( конкретна дидактична мета), комунікативно – розвивальне ( пов’язане із загальним емоційно – інтелектуальним фоном процесу навчання) і соціально – орієнтаційне ( результат якого проявляється  за межами навчального  процесу)». В різних країнах світу  теж з успіхом застосовують елементи деяких інтерактивних методик:

• у роботі задіяні всі учні класу;
• учні вчаться працювати у групі (команді);
• формується позитивне ставлення до опонента;
• кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;
•  за короткий час опановуються багато нового матеріалу;
• формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми.

  Інтерактивне навчання – це діалогічне навчання, яке заперечує домінування як однієї людини, що виступає, так і однієї думки над іншою. Воно передбачає постійну активну взаємодію, взаєморозуміння вчителів й усіх учнів класу – учасників процесу навчання; розв’язання загальних, але значущих для кожного учасника завдань,проблем; рівноправність учителя й учнів як суб’єктів навчання.[1]

  Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання у співпраці, коли вчитель і учні - рівноправні суб'єкти навчання. В результаті організації навчання діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, створення проблемних ситуацій. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь і навичок, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. В своїх працях О. Пометун дещо змінює слова великого китайського філософа Конфуція сформулював кредо інформаційного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

 Те,що я бачу  й чую, я трохи пам’ятаю.

Те,що я чую,бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую,бачу,обговорюю й роблю,я набуваю знань і навичок.

 Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Педагоги - наватори розподіляють інтерак­тивні технології на чотири групи, залежно від мети уро­ку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• інтерактивні технології кооперативного навчан­ня (організація навчання у малих групах учнів, об'єд­наних спільною навчальною метою: робота в парах, один-два-чотири -  усі разом, змінні трійки, кару­сель, робота в малих групах, акваріум тощо);
• інтерактивні технології колективно-групового навчання - технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу;
• технології ситуативного моделювання - побу­дова навчального процесу за допомогою залучення учня до гри, передусім, ігрове моделювання явищ, що вивчаються;
• технології опрацювання дискусійних питань — широке публічне обговорення якогось суперечливого питання. [9]

 Відповідно інтерактивне навчання має на меті:

• створити умови для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;
• надання можливості кожному учню розуміти, що він знає і думає, та рефлексувати із цього приводу;
• вироблення життєвих цінностей;
• створення атмосфери співпраці, взаємодії;
• розвиток комунікативних якостей і здібностей;
• створення комфортних умов навчання, що викликали би у учнів відчуття успішності, інтелектуальної спроможності, захищеності, неповторності, значущості.

Цілі і завдання інтерактивного навчання:

• розширення пізнавальних можливостей учнів, зокрема у здобуванні, аналізі, застосуванні інформації з різних джерел;
• можливість перенесення отриманих умінь, навичок, способів діяльності на різні предмети та позашкільне життя учнів;
• формування глибокої внутрішньої мотивації.

Інтерактивне навчання передбачає:

• моделювання життєвих ситуацій;
• вирішення творчих завдань;
• використання розминок,рольових ігор;
• спільне розв’язання проблем.

Що з дає впровадження методів інтерактивного навчання усім суб’єктам навчально – виховного процесу? Для учня:

• усвідомлення залучення до спільної праці;
• становлення активної, суб’єктивної позиції в навчальній діяльності.

Для навчальної мікрогрупи:

• розвиток навичок спілкування та взаємодії в малій групі;
• формування ціннісно – орієнтаційної єдності групи;
• заохочення до гнучкої зміни соціальних ролей залежно від ситуації

Для учнівського класу:

• формування класного колективу як групової спільноти;
• підвищення пізнавальної активності учнів класу;
• розвиток навичок аналізу й самоаналізу у процесі групової рефлексії

Для зв’язку « клас – учитель»:

• нестандартна побудова навчального процесу;
• багатомірне засвоєння навчального матеріалу;
• формування мотиваційної готовності до міжособистісної взаємодії в навчальних та поза навчальних ситуаціях. [1]

  Важливим аспектом інтерактивного навчання є почуття групової належності, що слабким чи невпевненим у собі учням змогу почуватися безпечно вселяє впевненість у можливості подолання труднощів. Відповідно формується в учнів відчуття суттєвої емоційної і інтелектуальної підтримки, що допомагає їм піднятися за рамки їх нинішнього рівня знань і вмінь. Отже набагато важливіше навчати. Ніж просто розповісти. Процес навчання не  автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня, а напружена розумова діяльність дитини і її власна активна участь в навчальному процесі. Цього можна досягнути тільки за допомогою активного – інтерактивного навчання.

Інтерактивні технології  як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів

Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв'язання освітніх завдань. З огляду на це роль учи­теля як авторитарного транслятора готових ідей змінилася на коригування ним інтелектуального і творчого потенціалу учнів. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження новітніх освітні технологій. Серед них найперспективнішою ви дається інтерактивна технологія. Адже завдяки ї учень стає активним учасником процесу навчання. Дослідження американських учених довели, що інтерактивне навчання сприяє засвоєнню матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість уч­ня, а й на його почуття, волю, дії, практику. На­уковці довели, що найменших результатів у навчанні можна досягти за умов пасивного навчання (лекція — 5%, читання — 10%), а найбільших — інтерактивного (дискусійні групи — 50%, практика через дію — 75%, навчання інших чи застосування знань — 90%). Це не означає, що потрібно використовувати тільки інтерактивне навчання, адже для цього важливі всі форми і методи пізнання. Складовими різноманітних інтерактивних технологій обов'язково є так звані па­сивні й активні методи навчання. Неможливо одній людині знати все, навіть у вузькій галузі, до того ж ве­ликий обсяг інформації запам'ятовують комп'ютери. Учні повинні мати інші навички: мислити, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції, шукати потрібну інформацію, інтерпретувати її і застосовувати в конкретних умовах. Саме цьому і сприяють інтерак­тивні технології, які, на жаль, ще недостатньо поши­рені в українській школі. Щоб прискорити процес їх упровадження, необхідно, насамперед, підготувати вчителів до роботи з ними. Це потребує перегляду змісту курсів підвищення кваліфікації вчителів, а та­кож активне вивчення і впровадження інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі вищих пе­дагогічних закладів освіти. Освітянам важливо зрозуміти, що, озброюючи знаннями, ми отримуємо інтелектуально розвинену особистість, яка прагне знань і потрібна кваліфікована мотиваційна діяльність учителя шляхом залучення до активної навчально – пізнавальної діяльності учнів. В умовах зміни всіх сторін життя нашого суспільства, його ідеології, системи цінностей і моральних ідеалів. Ускладнюється соціальна роль учителя, підвищується вимога до його професійної компетентності, значення набувають такі я кості учителя , як здатність опановувати нові концепції предмета, нові  педагогічні технології. Впровадження інтерактивної навчальної діяльності ставить перед вчителем наступні завдання :

•  враховувати індивідуальні особливості кожного учня;
• навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;
• формувати комунікативні вміння учнів;
• формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності:

планування, аналіз, контроль, оцінку;

• стимулювати моральні переживання взаємного навчання.

 При використанні інтерактивної моделі навчання спостерігаємо, що :

• учень і вчитель є рівноправними,різнозначними суб’єктами навчання;
• учень розуміє, що він робить, рефлексує з приводу того,що він знає,вміє і здійснює;
• навчання відбувається за умов постійної взаємодії всіх учнів – це їх спів навчання,взаємонавчання(колективне,групове);
• моделюються життєві ситуації,використовуються рольові ігри,спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.[2]

  Для інтерактивного навчання характерне досягнення навчальних досягнень шляхом упровадження інноваційних технологій, пошуку відповіді на запитання: «Як навчити? Як створити умови?».Інтерактивні методи навчання передбачають застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб’єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Головна риса інтерактивного навчання — вико­ристання власного досвіду учнями під час розв'язан­ня проблемних питань, їм надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів. На мою думку основними методами цього навчання є:

• самостійна робота,
•  проблемні й творчі завдання, що розвивають творче мислення (часто домашні випереджаючі завдання),
•  питання учня до вчителя, до інших учнів,
•  питання вчителя до учня.

  Формування пізнавального інтересу - необхідна умова шкільного навчання. Не випадково, інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основами наук. З перших днів дитини у школі треба вірити в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання з радістю. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється у запитаннях, діях. Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності. Пізнавальна активність учня виявляється в навчальній діяльності. Тому найголовнішим завданням педагога на кожному уроці є активізація пізнавальної діяльності. Щоразу, обдумуючи урок, учитель має спочатку розв'язати принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу - повідомлення, евристична бесіда, відкриття, роздум, розв'язання проблеми, самостійна робота тощо. Необхідно перетворити кожний урок на урок спілкування, мислення, де істина постає як суперечка про істину, як діалог. З метою активізації пізнавальної діяльності, я на кожному уроці застосовую елементи інтерактивних технологій, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування.Використання інтерактивних методів навчання вимагає певної зміни в житті класу, а також часу для підготовки, як учнів, так  і учителя. Разом із тим потрібно розуміти, що використання інтерактивних методів не є самоціллю. Це лише засіб, який сприяє створенню необхідної робочої ситуації на уроці. Як зазначала О. Савченко « не варто шукати універсальний метод, бо ефективними є будь-які ситуації уроку». На продовження цієї думки хочу сказати, що жодний метод не є універсальним, а ефективність методу визначають не його назвою, а правильністю добору методу відповідно до певної ситуації, місця, часу,дотримання методики даного методу. Для ефективного застосування інтерактивних методів, з метою охоплення всього необхідного обсягу матеріалу та глибокого його засвоєння педагог має ретельно планувати свою роботу, а саме:

5. використовувати методи відповідно до вікової групи учнів і їх досвіду роботи з інтерактивними методами;
5. завдання давати учням для попередньої підготовки – це прочитати, обміркувати, виконати якісь самостійні завдання підготовчого характеру;
5. для заняття підбирати інтерактивну вправу таку, яка дає «ключ» до засвоєння теми;
5. під час виконання інтерактивної вправи давати дітям час для обмірковування завдання. Щоб вони сприйняли його серйозно, а не виконали механічно;
6. на одному уроці, заняті використати не більше двох,краще один інтерактивний метод;
5. за підсумками виконання інтерактивної вправи проводити неквапливе обговорення, у тому числі актуалізуючи раніше вивчений матеріал.[4]

Інтерактивне навчання - це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. «Інтерактив» - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одним із завдань якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність. Пізнавальний інтерес - це один із важливих мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно. Пізнавальний інтерес за умов правильної організації педагогічної діяльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини. Пізнавальний інтерес - це ще і міцний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала «Смертельний гріх учителя - бути нудним». Тому потрібно надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле їх поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.

Особливості застосування інтерактивних методів і технологій на уроках історії та географії .

  Навчити дітей навчатися – найважливіша задача будь – якого педагога. Я вважаю, що учень повинен стати творцем своєї діяльності. Тому намагаюсь будувати навчання так, щоб дитина, докладаючи зусиль,долаючи незначні труднощі досягала результату, тоді її роль у навчання буде діяльнісною, а результат – радіснішим. Провідну роль у моїй роботі відіграють інтерактивні творчі методи і технології навчання. При використання інтерактивного навчання на уроках історії та географії в різних класах я намагаюся дотримуватись певних правил:

• до роботи мають бути залучені всі учні;
• активна участь у роботі заохочується;
• учням пропоную самостійно розробляти і виконувати правила роботи в малих групах;
• продуктивна праця з цією методикою можлива якщо учнів до 30 осіб;
• учні повинні мати певну підготовку для роботи  в малих групах.[7]

  При цьому педагог постає в ролі організатора процесу,спрямовує,допомагає учням діяти і дійти до певних висновків. У цій технології реалізовується принцип виховання: « Допоможи мені, щоб я зробив сам». Дослідження підтверджують, що інтерактивне навчання збільшує відсоток засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість, а й на почуття , волю.

  Ефективність впровадження інтерактивного нав­чання на уроках історії і географії, на думку І.Я.Жорової, забезпечується спеці­альною організацією навчального процесу, яка скла­дається з кількох етапів. Так на підготовчому етапі формуються мікрогрупи. При цьому враховують позитивний емоційний стан мікрогрупи, готовність учасників до співпраці під час вирішення навчальної проблеми, яка повинна спону­кати учнів до пошукової діяльності, обміну власним досвідом, думками, розвивати вміння та навички са­мостійно працювати. Далі в процесі спілкування уч­ні виявляють не тільки знання предмета, а й уміння узагальнювати, робити логічні висновки, у них фор­муються комунікативні уміння — у процесі обгово­рення свою думку необхідно висловлювати стисло і не відхилятися від теми; демонструвати вміння не тільки говорити, а й слухати. Наступний етап — презентація групових рішень — може бути організований по-різному, залежно від ха­рактеру взаємодії учасників груп (спільно-індивіду­альна, спільно-послідовна, спільно-взаємодіюча). Спільно-індивідуальна форма передбачає представ­лення результатів власної діяльності кожного учас­ника, обговорення та вибір доцільного варіанта. При спільно-послідовній -- результат діяльності кожної групи є фрагментом, необхідним для побудови за­гальної відповіді. Спільно-взаємодіюча форма обу­мовлює вибір певних аспектів групових рішень, на основі яких приймається колективне. На підсумковому етапі учні оцінюють, наскільки вдалося створити атмосферу співробітництва у групі, підбивають підсумки виконаної роботи.[8]

  Головна риса інтерактивного навчання на уроках географії,наприклад, є  вико­ристання власного досвіду учнями під час розв'язан­ня проблемних питань, їм надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів. Також інтерактивні методи зручно застосовувати із аудіовізуальними засобами навчання. Комплексно застосовувати інтерактивні й аудіовізуальні засоби навчання на уроках географії та історії можна, як показують результати експериментальної роботи, у наступних напрямках. По-перше, це використання демонстраційного комплексу "Комп'ютер - відеомагнітофон - проекційний пристрій" на уроках вивчення нового матеріалу і закріплення пройденого при ілюстрації закономірностей розвитку природи і суспільства,історичні події на конкретному матеріалі регіонального змісту. При цьому важливо гармонійно сполучити інтерактивний і аудіовізуальний способи подачі інформації, не захоплюючись якимсь одним. При цьому з їхньою допомогою можна продемонструвати яскраві географічні об'єкти і явища,історичні події,факти використовуючи досить дешеві носії інформації. Інтерактивні засоби дозволяють керувати вчителю й учню потоком інформації, акцентуючи увагу на найбільш цікавих чи складних моментах досліджуваного матеріалу.[3] Використання мультимедійних інтерактивних засобів у сполученні з аудіовізуальними при висновку зображення на великий екран істотно може підвищити наочність навчання і підвищити мотивацію до нього. Комп'ютерні анімації дозволяють наочно й у динаміку розглядати багато географічного і історичного матеріалу. На великому екрані як би "оживають" схеми і взаємозв'язки між об'єктами і явищами,подіями і фактами,  історичними особистостями і битвами та інш. По-друге, досить перспективне використання навчальних інформаційних систем (ІС) - особливих інтерактивних систем, здатних на новому технічному рівні реалізувати збір, систематизацію, збереження, обробку, оцінку, відображення і поширення даних і як засіб одержання учнями на їхній основі нової навчальної інформації і знань про просторово-тимчасові явища. Представляється дуже ефективним використання навчальних  ІС при зіставленні тематичних карт , історичних карт різного змісту на ту саму територію, будь то чи материк , чи невелика ділянка місцевості, окрема країна. Тоді засвоєння знань про взаємозв'язки стане більш цікаве і захоплююче. По-третє, зазначені навчальні ІС можуть розроблятися за участю учнів при вивченні своєї місцевості на навчальному географічному полігоні, чи вивчені на уроках історії краєзнавчого матеріалу. [12]

  Хочу відмітити з власного досвіду, що коли на уроці розглядається великий обсяг інформації, то я вважаю,що  краще застосовувати методи пасивного навчання, хоча на етапі перевірки раніше вивченого матеріалу можна використати і інтерактивні методи. Якщо порівняти глибину вивчення навчального змісту, то при інтерактивному навчанні учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку),відсоток засвоєння матеріалу високий. При активному навчанні  я, як педагог ,сильніше розкривається перед учнями, в ролі організатора, тай учні краще розкриваються перед учителем. В процесі навчання, коли застосовуються інтерактивні методи,я намагаюсь спрямувати  учнів активно приймати важливі рішення стосовно процесу навчання і це виховує в них почутті відповідальності і значимості власних дій. Учні самі мотивують, оцінюють свою діяльність. Розглянемо деякі види інтерактивних технологій що можна використати на уроках історії та географії:

Робота в малих групах (дає змогу набути навичок спілкування та співпраці). За умов роботи в групах всі діти в класі можуть отримати можливість говорити, висловлювати власну думку. Робота в парах дає можливість учням подумати, обмінятися ідеями з партнером, вона сприяє розвитку навичок спілкування, критичного мислення, вміння переконувати і вести дискусії. Під час роботи в групах можна виконати вправи, які за інших умов потребують багато часу. Серед них можна назвати такі:

• обговорити текст, завдання;
• узяти інтерв'ю і визначити став­лення партнера до будь-якої на­вчальної діяльності;
• зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного;
• проаналізувати разом проблему, вправу;
• протестувати її оцінити одне од­ного;
• дати відповіді на запитання вчи­теля;
• порівняти записи, що зроблені в класі.[5]

Коло ідей (метою обговорення є залучення всіх до обговорення певної проблеми). Необхідно поставити дискусійне питання, розбити учнів на групи, вислухати відповіді кожної групи по черзі, під час обговорення теми на дошці скласти список усіх зазначених ідей.

Акваріум (такий вид діяльності на уроці допоможе вдосконалити навички роботи в малих групах). Необхідно створити групу із 4-5 чоловік, запропонувати їм завдання, потім ця група сідає в центр класу і обговорює своє питання протягом 3-5 хв., а всі інші учні класу слухають це обговорення, після закінчення група займає свої місця, а клас обговорює чи погоджується з думкою групи, чи була їх думка аргументована і доведена, після цього місце в акваріумі займає інша група і так по черзі всі учні класу.

Мозковий штурм (це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву і творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з даної теми). Для цього вчитель записує на дошці проблемне питання у обговоренні якого бере участь увесь клас і висуває різні ідеї, учень записує на дошці всі запропоновані ідеї, коли всі ідеї записані, їх групують, аналізують, вибирають ті ідеї, які на думку групи, допоможуть вирішенню поставленої проблеми. Можу запропонувати алгоритм роботи при цьому методі - чітко визначте проблему або тему для «мозкового штурму». Працюйте в колі потрібно:

• Оберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей.
• Щоб збільшити появу нових ідей, ви можете надати учням певний час на роздуми і після декількох хвилин розпочинати знову.

Правила «мозкового штурму»:1) Жодної критики!; 2) Запозичення інших ідей є нормальним явищем; 3) Бажаною є велика кількість ідей; 4)Оцінювання відбувається згодом.

«Мозаїка». Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця. Цей метод можна застосовувати під час вивчення теми «Корисні копалини» . На одному уроці вивчаються такі корисні копалини, як граніт, вапняк, пісок, глина. На початку уроку дітям необхідно чітко поставити завдання про те, що вони повинні занотувати:

• властивості корисної копалини;
• де її видобувають і як;
• як її використовують. Разом слід накреслити таблицю, яку діти заповнюватимуть під час опрацювання своєї статті та обміну інформацією. Кінцевий результат цього уроку - складена таблиця в кожної дитини.

Метод «Прес» (використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється і переконати інших у вашій правоті, метод дає можливість виражати і формувати свою думку і впливати на думку інших співрозмовників). Під час висловлювання повинні бути такі етапи: позиція (я вважаю, що...), обґрунтування (...тому що), приклад (наприклад...), висновки (тому, я вважаю...).

Займи позицію (такий вид діяльності допоможе з’ясувати, які позиції і думки можуть існувати щодо розглядуваного спірного питання, надається можливість висловлюватися кожному, продемонструвати різні думки, обґрунтувати свою позицію, висловлювати аргументи, порівнюючи їх з іншими, можна змінити свою позицію, якщо вас переконали). Порядок проведення: назвати тему і запропонувати вислухати висловлювання з даної теми, учню потрібно стати обличчям біля плакату(так, ні, не знаю), який відповідає його позиції, обґрунтувати свою позицію, назвати аргументи, які на нього вплинули, уважно вислухати аргументи інших, якщо учень змінює свою думку можна перейти до іншого плакату.

Навчаючи - учусь (надає можливість взяти активну участь і передати свої знання іншим). Для цього вчитель роздає картки з інформацією з даної теми, учні вивчають цю інформацію і потім діляться нею.

Мікрофон (надає можливість кожному сказати щось швидко, але по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи пропозицію). Алгоритм роботи та правила проведення:

• Говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон;
• подані відповіді не коментуються і не оцінюються;
• коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.

Рольова гра, імітація (імітує реальність шляхом «проживання ситуації» в ролі, яка дісталась учню, та надає можливість діяти «як насправді»).

Аналіз ситуації, випадку, думки. Для розбору певної ситуації необхідно звертати увагу на основні моменти: якими є факти? У чому проблема ситуації? Які аргументи? У чому полягає розв’язання ситуації?

Ток – шоу (мета – отримання навичок публічного виступу та дискутування). Вчитель є ведучим: оголошується тема, висловлюються запрошені гості з цієї теми, потім слово надається слухачам, які можуть задавати запитання.

Ажурна пилка (дає можливість працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий час, а також заохочує допомагати один одному вчитися навчаючи). Під час роботи всі повинні бути готовими до праці в різних групах: домашня група (яка отримала завдання і вивчала його дома), експертні групи (по черзі кожна група ділиться інформацією вивченого дома), домашня група (дома ділиться вивченою інформацією з членами сім’ї).

Суд від свого імені (дає можливість отримувати уявлення про спрощену процедуру винесення судового рішення та провести рольову гру – судовий процес). Для цього необхідно: розбити клас на 3 групи(судді, обвинувачувані, обвинувачі), судді знайомляться з процедурою, обвинувачі – обговорюють зміст промови і аргументи, обвинувачувані – готують зміст заяви-відповіді та аргументи захисту. Після цього можна побачити наступне: суддя викладає суть справи, обвинувач викладає аргументи і отримує питання від судді, обвинувачуваний викладає аргументи захисту і відповідає на запитання судді, суддя виносить рішення.

• Метод «Займи позицію». Цей метод допомагає проводити дискусію із суперечливої теми. Надає можливість висловлюватися кожному,  продемонструвати різні думки з теми,  обґрунтувати свою позицію в будь-який час,  якщо його переконали та назвати більш переконливі аргументи. Порядок проведення:
• учитель називає тему та пропонує висловити свою думку та пропонує висловити свою думку з досліджуваної теми;
• учню потрібно стати біля того плакату, який збігається з його точкою зору;
• учень готується до обґрунтування своєї позиції, чому саме її він обрав;
• якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив точку зору, то може перейти до іншого плакату і пояснити причини свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони.[6]

  Розвиток пізнавального інтересу до вивчення історії починається з «занурення в океан історії», створюються ситуації за заданими алгоритмами : «Що, де, коли, як, хто, чим, чому». За допомогою цих питань з`являється інтерес до історії як науки, діти замислюються над перспективами її розвитку. Я гадаю що вчитель повинен поставити перед собою завдання:

1) використовувати різноманітні форми, прийоми і методи на уроках;

2) розвивати в учнів прагнення до успіху.

Досвід роботи в школі дозволив мен6і на своїх уроках  спочатку пропускати все через себе, але оглядаючись, а потім використовуючи те, що підходить, щось відкидати, відточувати, застосовувати ще глибше, тобто створювати свою систему і тим самим розвивати допитливість учнів, природні здібності дітей. У своїй роботі використовую принцип: «Не обов’язково бути ходячою енциклопедією, треба розвивати в собі енциклопедичну допитливість». Усі використані мною технології направлені на пізнавальну і творчу діяльність учнів, вирішують головну задачу – формування людини з новим рівнем свідомості.